Музичні керівники дошкільного закладу

Кравченко Наталія Дмитрівна

«Бережіть дитячі голоси»

       Голос - це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо, співаємо, кричимо, сміємося чи плачемо. Усім, а не лише тим, хто професійно займається співом, треба пам'ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово- психічному стані.

       Зазвичай дорослі не лише не помічають хвороб голосового апарату у дітей, а й несвідомо провокують їх виникнення. Наприклад, у дошкільних закладах педагоги часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші («Щоб усім було чути...») тощо. Це неприйнятно, адже треба запобігати щонайменшому перенапруженню голосових зв'язок дітей, слідкувати, щоб динамічний режим дитячої розмови був помірним, зокрема забороняти дітям надто голосно сміятися, вигукувати.

     Слід пам'ятати, що голосовий апарат - це частина нашого організму, за станом якого слід стежити. А щоб попередити виникнення проблем з голосом, необхідно дотримуватися правил його гігієни та охорони.

    Характеристики звучання дитячих голосів до мутації істотно відрізняються від характеристик звучання голосів дорослих. Голосові складки у дітей:

- коливаються не всією поверхнею, а лише краями, через що дитячий голос звучить слабко;

- коротші, ніж у дорослих, тому дитячий голос звучить вище.

     Голоси хлопчиків і дівчаток до 10 років схожі між собою і мають єдину назву - дискант. Система резонаторів у дітей ще не розвинена, отже і тембральне забарвлення їхніх голосів достатньо обмежене. Проте еталонне звучання дитячого дисканту має такі характеристики: дзвінке, витончене, легке.

    Іноді дитячий спів може мати і протилежні характеристики: низький, сиплий, хрипкий, форсований та напружений. Це трапляється тоді, коли діти не дотримуються гігієни голосу, голосового режиму та неправильно використовують натуральні регістри свого голосу - віддають перевагу грудному регістру замість головного (фальцетного).

    Приблизно у 7 років у дітей зявляється здатність до змішаного голосоутворення (поєднання головного та грудного регістрів). Звичайно, використання грудного регістру значно збагачує темброву палітру голосу, але активно залучати його у процесі співу дітям до 10 років не рекомендовано.

    Найпростіше визначати, який регістр задіяний під час співу, можна, поклавши руку на грудну клітку там, де розміщуються трахея або бронхи, і послухавши, чи вібрує грудний резонатор. Якщо так - дитина співає неправильно, активно задіюючи грудний регістр. Звукоутворення у головному регістрі можна контролювати так: попросити дитину, щоб вона, співаючи голосний звук, широко відкривала рота. Якщо маленький язичок у горлі піднятий угору - голос формується правильно.

      Гігієна голосу передбачає, що слід дотримуватися певних правил догляду за голосовим апаратом, аби забезпечити його здоров'я. Зокрема, потрібно:

- уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;

- не співати під час хвороби;

- не співати на вулиці у холодну пору року;

- максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;

- обмежувати вживання гострих, солоних, занадто гарячих або холодних страв, газованих напоїв.

      Кожний педагог повинен знати, що пошкодити голосовий апарат дитини можливо і на уроці співу чи музичному занятті. Наприклад, відомо, що на голосову функцію погано впливає хвилювання, тож педагог насамперед має подбати про створення позитивного психологічного клімату у дитячому колективі. Окрім того, треба слідкувати, щоб дитячі голоси не перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує гортанні м'язи, голос втрачає свіжість звучання та контрольованість. Якщо все ж не вдалося уникнути перевтоми голосу, слід відпочити. Найкращі ліки у цьому випадку - мовчання.

     Уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму. Відповідно до нього для дітей дошкільного віку встановлюють тривалість співу не більше 10 хв. Для більш старших дітей тривалість співу можна поступово збільшувати до 20 хв., влаштовуючи перерви через кожні 10 хв.

    Пісні, вправи мають відповідати вокально-технічному та загальному музичному рівню маленьких співаків. Бажано, щоб діапазон композицій не напружував їхні голоси, а мелодії творів - подобалися дітям і легко ними засвоювалися: будувалися на інтервалах-консонансах, інтонаційні ходи яких діти ліпше опановують.

     Окрім того, формуючи репертуар для дітей дошкільного віку, педагог має враховувати властиве їм коротке дихання, отож слід добирати пісні з короткими музичними фразами, які закінчуються довгими тривалостями (наприклад, половинними). Перед початком кожної наступної фрази дитина без напруження встигне набрати повітря для дихання.

    Кожне заняття зі співу обов'язково слід починати з настроювання голосового апарату дітей на головне (фальцетне) звучання, яке передбачає послідовне виконання підготовчих вправ.

     Такі вправи дають змогу:

- роздихатися - розрухатися. Діти виконують кілька вправ на дихання, які потім поєднують з рухами тіла (махання руками, повороти тулуба тощо);

- розрезонуватися у мовленнєвому діапазоні. Діти залучають до роботи основні резонатори шляхом мелодекламації, тобто протяжного, виразного читання вірша;

- «розмуватися» у мовленні та співі, починаючи з примарних тонів мовленнєвого діапазону. Діти вимовляють звук «м»; склади «мі», «ме», «ма», «мо», «му»; потім - слова, які починаються на ці склади.

        Необхідною умовою вільного, ненапруженого співу є правильна співацька постава, яка сприяє підготовці голосового апарату до дії. Діти під час співу мають стояти рівно, зручно, випрямивши спину, опустивши руки, тримаючи голову прямо. Якщо діти співають сидячи, стільці мають відповідати їх зросту. Сидіти треба рівно, не горблячись, не спираючись на спинку стільця, тримаючи руки на колінах.

       Під час співу дітей треба стежити не лише за тим, як вони співають, а й за тим, як вони дихають. Правильному диханню дітей теж треба вчити. Діти мають:

- набирати повітря безшумно, не піднімаючи плечі, так, щоб нижні ребра розсувалися трохи вбік, а живіт ледь помітно випинав вперед. Під час вдиху має виникати відчуття легкого позіхання;

- починати видих зі скорочення м'язів живота, а потім - грудної клітки. Базою слухового уявлення більшості педагогів з музики є звучання дорослого голосу, багатого на тембральні фарби, з широким діапазоном тощо. Саме тому педагоги часто не звертають увагу на ті випадки, коли діти співають не властивими їм голосами, копіюючи вокальну манеру дорослих. А це дуже шкідливо для дитячого голосу.

       Механізм копіювання діє на рівні підсвідомості. Те, що виникає мимоволі, організовує голосову функцію і за рахунок систематичних повторювань уже свідомо закріплюється. Ось чому не можна просити дитину співати популярні пісні, які виконують дорослі. Натомість маленьким співакам рекомендовано слухати пісні у виконанні зразкових дитячих колективів, хорів, дітей-солістів. Так, наприклад, високим еталоном звучання дитячого дисканту є голос Робертівно Лоретті. Слухаючи якісне виконання, діти мимоволі «Підтягнуть» і свою інтонаційну точність, артикуляційну виразність тощо.

       Отже, дотримання елементарних правил гігієни та охорони голосу самими дітьми, увага до цієї проблеми з боку педагогів забезпечать здоров'я голосового апарату у дітей та красу звучання їхніх дзвінких голосів.